Тиха радість буття в малярстві Ірини Вишталюк
Поетичність, ліризм, простота, тиха радість буття в малярстві Ірини Вишталюк
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4 (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського Мистецтва).
Немала кількість людей втратила щось дуже важливе. Немає високої мети, вони шукають маленькі радощі і задоволення матеріального характеру. Відсутнє горіння душі, нема піднесення… Найнижча сходинка занепаду – це коли відсутні будь-які прагнення, окрім жадання «жалюгідного комфорту»(термін Ніцше). «Втрата мети пов’язана зі звуженням. Люди втратили ширше бачення, бо зосередилися на своєму приватному житті… Інакше кажучи, темний бік індивідуалізму полягає в зосередженості на власній особі, що водночас знецінює і звужує обрії нашого життя», - зауважує Чарльз Тейлор (професор філософії університету Мак-Гілла, Канада).
Творчі особи, митці… В їх праці без запалу душі, без натхнення – аж ніяк!... На мій погляд, більшість величних творів мистецтва створили ті, в очах яких хоча б час від часу спалахував блиск…
«Пора дитинства. Повернутись до неї неможливо. Хіба що на крилах пам’яті. Людина повинна йти та йти по життю, щоб виконати своє призначення на Землі, котре визначено їй згори . Однак є яскраві спогади зі світу дитинства, вони подібні до спалахів, миттєвих осяянь, які назавше закарбовуються в пам’яті людини».*
«Зимові празники під Волновахою у дідуся і бабусі. Мені 4-5 років…
У віці 6-7 років мандрівка за кермом УАЗ («бобіка») на колінах дідуся, він був головою колгоспу, а довкруж – поля пшениці й лани кукурудзи…
Море, Азовське…», – три епізоди, які зберігає пам'ять Ірини Вишталюк, української художниці».**
В 1993 році закінчила Донецьку центральну дитячу художню школу на відмінно. Першу вищу освіту Ірина Вишталюк здобула економічну. В 2014 році опісля нашестя країни-окупанта (РФ) вимушено переїхала з Донецька до Києва. Друга освіта – мистецька, цього року отримала диплом бакалавра НАОМА. Художниця захоплюється і надихається творчістю митців-викладачів Академії, серед яких: професор Іван Пилипенко, доцент Генрі Ягодкін, доцент Олесь Соловей, завідувач кафедри живопису і композиції. Наступний крок – вступила до магістратури, на відділення станкового та монументального живопису, «Майстерня живопису та храмової культури» імені Миколи Стороженка, керівник майбутніх магістрів – професор Олександр Цугорка, ректор НАОМА. За додаткову дисципліну обрала «Реставрацію живопису».
Пані Ірину окрилюють роботи видатних Майстрів живопису - Олександра Мурашка, Архипа Куїнджі, Петра Левченка…
Улюблені заняття художниці… Вишивати була навчена ще змалку, вміє шити, плести… Займається флористикою, каже таке: «Люблю вирощувати квіти, споглядати на них… Маю невеличкий сад і малесенький город, на якому все росте, все доглянуте, все радує».
Дитинство… Благодатна пора. Поезія, справжня - це живопис словами… Спомини накочуються різні, може пролунати мелодія, що знайома з дитинства… Ліда Палій, українська поетка з Канади, вірш назвала «Музика запахів»:
«Сонце розігріло
хаотичну музику запахів,
і тільки вночі галас тихне.
Тоді квіт тютюну
тихенько, тихенько
відлунює пісню дитинства».
Ліризм – одна з основних ознак української душі. Ліризм характерний: багатьом українським пісням, взірцям поезії, прози, живопису.
Простота…. «Просто – значить правильно. Почніть правильно, вам буде легко», - казав Чжуан Цзи. Плисти проти течії складно, а за течією – легко. Хто вибирає найпростіші речі, найприродніші, той правий. Не слід дозволяти собі щоб тягнуло до труднощів. Це зробить людину кимось – депутатом, навіть президентом, але не зробить її божественною. Простота божественна… Стати природними і простими, як птахи та дерева, тоді розквітнете, розправите свої крила в неосяжному небі.***
Відчуття належності до Природи, відчуття себе частиною Природи… Частенько проявляється на пленерах. Українське село, ще краще – хутір! Чудові місцини, де можна запізнати тиху радість буття. Хутірний космос Пантелеймона Куліша...
Доктор мистецтвознавства Ігор Юдкін писав: «Вихідним моментом для побудови оригінальної цивілізаційної концепції, відомої як хуторянство, для Пантелеймона Куліша стали, безперечно, мотиви біблійної книги пророка Єремії». Ігор Юдкін потрактував, чи не вперше, ідею хуторянства як предтечу екзистенціалізму, зокрема М. Гайдеггера. Хутір П. Куліша тлумачиться в якості антагоніста не місту як такому, а лише окремим його спотвореним формам. Цебто, він не був затятим противником урбанізації, а викривав негативні процеси, що проявлялися в «містах-спрутах».
П. Куліш писав: «Ми тільки против тих городів в листах пишемо,котрі, як от і в нас на Вкраїні, не знать по якому постали». Міста, що не виросли органічно з рідної землі, з потреб її людей, - ось проти чого спрямовував своє гостре слово письменник і мислитель. Оці думки П. Куліша суголосні міркуванням М. Гайдеггера, які він виклав у маніфесті «Творчий ландшафт: чому ми залишаємося в провінції?».
Відомий український живописець Сергій Гнойовий (1954 – 2019) колись мені говорив : «Знаєш, чим відрізняється село від хутора? В селі хата близько біля іншої хати, чути гамір, вигуки, інколи сварки… Усе це заважає зосередженню на творчості. Усамітнення потрібне, оце я й знайшов його на хуторі. Тут домівки розділяє відстань 400-500 метрів... Тут слухаю голос вітру, шерех трави, споглядаю ширяння птахів у небі… А буває, повна відсутність звуків, тиша навкруги. Писати хочеться….».
«На тлі сучасних подій (війна) ми стали більше цінувати те просте, що не помічали раніше. Сенс життя – це розвиток, прагнення покращити себе, наблизитись до Світлого і Вічного…», - слушно мовить Ірина Вишталюк.
Перші дні календарної осені. Осінь – пора тривог і сподівань?! Багацько чудових віршів створено про неї, розкішних картин намальовано… Особлива чверть року, відповідно, особливі поетичні рядки:
«Так хочу осені… Холодного вогню…
Десь в глибині розгубленого світу
Людиною чи звіром брать на нюх
Зомлілу землю, лист, відгаслі квіти,
Ріки тремтливий подих, млу світань,
Зжовтіле сонце поміж хмар іржавих…», - Борис Чіп.
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4 (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського Мистецтва).
*і ** - два фрагменти з есе Андрія Будкевича «Не сумніваюся, що сонце усміхнеться. Не сумніваюся, що зацвіте весна»* (Про творчість Ірини Вишталюк. В назві тексту використані віршовані рядки Євгена Товстухи)
***Міркування щодо Простоти запозичені з книжки «ДАО історія та вчення